Коли я була маленькою дитиною, мій батько покинув нас, і моїй матері довелося ростити мене однією. Незважаючи на наші труднощі, ми змогли видертися, живучи в успадкованій двокімнатній квартирі. Однак коли я виросла і вийшла заміж за Андрія, нам довелося винаймати житло. У той же час робота моєї матері стала добре оплачуватись, і вона почала купувати дорогі речі та виїжджати за кордон. Вона вже не була такою доброю, як раніше, і почала погано ставитися до людей.
Коли ми з чоловіком запитали маму, чи можемо пожити з нею якийсь час, щоб нагромадити на власне житло, вона відмовилася. Нам довелося шукати інші способи заробітку, і, на щастя, Андрій зміг знайти хорошу роботу за кілька місяців. Ми наполегливо працювали, щоб упоратися з іпотечним кредитом, і зрештою змогли його погасити. Однак тепер, коли моя мати вийшла на пенсію , вона щодня скаржиться мені на своє важке життя і просить грошей.
Хоча вона навчила мене всьому, але ніколи не допомагала мені фінансово. В результаті я вирішила не допомагати їй у старості. Нелегко було рости з моєю матір’ю, але я люблю її і ціную все, що вона для мене зробила. Однак я не можу не відчувати обра зи через те, що вона не захотіла допомогти мені, коли я цього потребувала. Це важке рішення, але я не вірю, що помиляюся, вирішивши не надавати фінансової підтримки своїй матері в її похилому віці.