Куди не подивишся зараз, всюди людський бі ль і смуток. Їхав сьогодні на навчання. Жінка, що сиділа поряд зі мною в автобусі, nлакала. Не знаю, що в неї трапилося, але, швид ше за все, щось серйозне. Одягнена вона була у все чорне. Вся її згорблена постать виражала смуток. І коли я дивився на неї, мені здавалося, що її фігура відображення всього нашого суспільства. Всюди, куди не глянеш, сумні обличчя. Ну, це і зрозуміло, чому тут радіти? Весь світ нині тоне у якомусь хаосі. І я ходив весь день сьогодні, робив звичайні справи, але якось автоматично, без мотивації.
Думки були зайняті зовсім іншим… Я шукав вихід. На що спертися, чим керуватися, чому вірити? Багато різних питань було в моїй голові, але відповіді я не знаходив поки одного разу не заблукав до церкви. Все своє життя був невіруючим, а тут чомусь не зміг пройти повз. І там на мене опустився якийсь спокій. Мені здається, всесвіт сам привів мене до джерела всіх відповідей на мої запитання. Тепер церква для мене є місцем сили, де я відновлюю свій душевний ресурс. Я навіть купив Біблію і саме там знайшов те, що шукав. Людям варто бути добрішими один до одного!