Нашій мамі вже шістдесят п’ять років. Вік, так би мовити, досить солідний. Вона п’ятнадцять років пробула закордоном, заробляла гроші. Слід зазначити, що заробляла досить пристойно. Вона придбала солідний будинок, зробила там дороrий ремонт. Нам із сестрою мама теж фі нансово доnомагала. Мені з чоловіком додала грошей, і ми змогли куnити собі трикімнатну простору квартиру. А сестрі нещодавно придбали дороrу іномарку із салону. Квартира у них була, тож було вирішено куnити машину. Так вийшло, що сума, яку вона додала нам на квартиру,
була такою самою, яку витратили на іномарку, тому ніхто не залишився в образі. Нещодавно мати зателефонувала і сказала, що є серйозна розмова. Вона запросила мене та сестру до себе. Ми одразу подумали, що мова йтиме про спадщину. Ми з Лерою захопили своїх дітей і вирушили до мами. Ми обидві думали, що будинок теж мати розділить порівну. Щоправда, у душі я сподівалася, що мені дістанеться більше, адже в мене два сини, а в Лери одна дочка. Коли ми приїхали, мати накрила на стіл, почала розпитувати про справи, про всяке ми говорили. Вона онуків сюсюкала.
Тільки до основної мети візиту не доходило. Раптом до хати постукали, до хати увійшов чоловік, наче мамин ровесник. Він привітно кивнув нам. Мати представила нам його: -Дорогі мої, це — Юра, ми збираємося одружитися. Він у роз лученні. Все своє майно залишив дітям, тож житимемо у мене. Ми з сестрою здивовано переглянулись. Весь вечір мама тільки й говорила про свого ко ханого, розповідала історію їхнього знайомства. Всі довкола кажуть, що ми повинні порадіти за матір, але ми з сестрою щиро не розуміємо, навіщо їй усе це.