У восьмому класі мій батько отримав підвищення, і ми переселилися в престижний район. Мене перевели в елітну школу. Я завжди добре вчилася, тому не хвилю валася щодо навчання. Більше мене хвилю вали від носини з новими однокласниками, як виявилося, не дарма. Нові однокласники відразу пронюхали, що я не завжди жила заможно. Їм обов’язково потрібно було до чогось причепитися, щоб почати мене цькувати. Останні роки школи стали для мене справжнім пеклом. Тільки на уроці я відчувала себе захищеною. В інший час мені доводилося миритися з жа хливим, принизливим і образливим ставленням до себе. Мене часто били, робили це завжди так, щоб не залишалося синців, псували одяг, псували об ід.
Не знаю, як я все це пережила, але це стало трав мою на все життя. Я з жа хом згадую шкільні роки. Моє життя склалося добре в подальшому. Я працюю управляючою в престижною мережею магазинів. Нещодавно до мене на роботу прийшла влаштовуватися kолишня однокласниця. Вона мене не впізнала, а от я його відразу впізнала. У мене холодок по спині пройшов. Всі ці роки я мріяла їй помститися, але, коли у мене з’явилася така можливість, я не стала цього робити. Я просто не прийняла її на роботу. Виявилося, що її батьки збанкрутували, і вона дуже потребує грошей. Я могла прийняти її на роботу і підставити якось, але не стала. Бог їй суд дя.