Ми з чоловіком – люди не баrаті. Але все, що нам потрібно, ми маємо: дві квартири, машина і дача. У нас двоє дітей: Денис та Яна. Донька ще вчиться, а от син, якому 26, вирішив одружитися. Звичайно, як і у всіх, у молодих виникло питання: де вони житимуть? Але в мене сумнівів не було: я сказала синові, що ми маємо другу квартиру, можуть заїжджати туди хоч сьогодні. Але невістка відмовилася: одразу заявила, що ремонт їй не підходить, і жити за таких умов вона не збирається. Натомість вона пропонує моєму синові винайняти квартиру. І син уже шукає варіанти. Я зрозуміти не можу, навіщо їм такі витра ти? Та й чому син слухає свою молоду невістку, а не рідну маму? Нещодавно у нас у гостях були свати.
Під час розмови батько невістки сказав: -Ви ж просто квартиру віддаєте дітям, але не переписуєте її на них. А навіщо моїй доньці вкладатись у ремонт у чужій квартирі? Звичайно, я була здивована. Як їм взагалі на думку прийшла така на хабна ідея. Якщо я перепишу на сина квартиру, це стане для молодих спільно придбаним майном. І що потім? Якщо невістка захоче роз лучитись, вона просто привласнить собі половину моєї квартири? Я не бачу сенсу переписувати квартиру на сина ще й тому, що він уже почав підповзати під підбор своєї молодої дружини. Нині вони стоять на своєму: переїдуть лише у тому випадку, якщо я перепишу на них квартиру. Але я поступатися не збираюся: нехай переїжджають у знімну, мені байдуже.