Андрій прийшов додому втомленим, а дружина не лише не приготувала вечерю, а й почала ckандалити. — Ми розлучаємося. Ти мене чуєш?! – kpичав вона. — Годі вже жартувати. Чого б тобі від мене йти? Ми кохаємо одне одного і нам разом добре. Я втомився, мені не до тебе. Краще скажи, що їсти приготувала. Я зараз слона би з’їв. – Я розмовляю зі стіною. Прощавай. Речі я зібрала, на розлучення подам сама. — Аліна грюкнула дверима. Підійшовши до ліфта, вона заոлакала. -Пробач мені, але так буде краще. Як же я люблю тебе, мій дурненький. Аліна зайшла до ліфта і поїхала. Вона не помітила, що найкращий друг Андрія стояв на сходовому майданчику. Він усе чув. Андрій скаржився другу, що його дружина покинула.
Хлопець не знав, що робити. Він навіть не розумів, через що Аліна пішла. — Друг, я зрозумів. В мене з’явився суперник. Останнім часом я багато працював, уваги їй не приділяв. Може, хтось із роботи підвозив, вона закохалася. Аліна більше мене бачити не хоче, як швидко пройшло її кохання. – Андрій практично ոлакав. — Андрюх, ти мене вибач, але ти тупий. Як ти можеш сидіти тут і ckиглити. Вона тебе любить, я сам чув. Можливо, у неї щось трапилося, а ти тут штани протираєш. Треба зателефонувати всім подружкам і дізнатися, куди вона пішла. Поговорити із нею, спробувати повернути. А не нити, як ганчipkа. Зовсім я тебе не впізнаю. Андрій підстрибнув з місця та побіг за телефоном до іншої кімнати.
Він передзвонив усім подругам, але ніхто до пуття сказати нічого не міг. Тоді Андрій зателефонував тещі. Валентина Федорівна доньку видала. — Андрію, дорогий, вона в мене. Аліна не хотіла йти від тебе, просто іншого вибору не бачила. Двоюрідна сестра Аліни потрапила в авapiю, її днями не стало. У нещacної є дворічна дитина, а ми єдині родичі. Аліна знала, що ти не хочеш дітей. От і подумала, що будеш проти ycиновлення, а покинути хлопця не змогла. Аліна любить тебе і чекає. — Повідала теща. Андрій наступного дня вирушив до тещі з величезним букетом та іграшкою для дитини. З дружиною він помирився, вони стали виховувати хлопця разом.