Олена по праву вважала себе дуже щасливою жінкою. Ну а що? Батьки живі та здорові, чоловік хороший, донька kохана. Що ще потрібне для щастя? Але ідилія таки одного дня порушилася, одного вечора чоловік прийшов додому похмурий. Олена одразу почала його розпитувати. -Що трапилося? На тобі обличчя!
-Та знову Стьопу бачив, знову тинявся по окрузі без верхнього одягу, голодний і холодний. Добре, що його Таїсія Степанівна покликала до себе і нагодувала. Шкода мені пацана. Степану було 7, два роки тому у нього не стало матері, а батько після цього запив. Через складну сімейну ситуацію хлопчик ріс як бур’ян, сам по собі. -Олено, давай його до нас заберемо, га?
Дружина здивовано завмерла. І Влад виконав свій задум, батько без nроблем віддав їм сина. Спочатку зі Стьопою було море турбот, він був зовсім не вихований, але потім став поступово звикати до сімейного затишку і з Настею потоваришував, вони практично ровесниками були. Спочатку Олена сумнівалася, що вони правильно вчинили, але поступово жіноче серце розтануло, і вона почала ставитися до хлопчика, як до рідного.