Сиділи ми з дочкою на кухні і плакали разом. У нас було спільне горе: нас обох кинули з різницею у кілька днів. Різниця була в одному: мене покинув чоловік, її – хлопець. Нас обох кинули дуже некрасиво. Дочці написали у Вконтакті, мені – СМС на телефон. У цих «чоловіків» не знайшлося сил сказати нам про це. Через 20 з лишком років шлюбу, він не вважав мене гідною навіть останньої розмови. Чоловік з’явився за три години після СМС-ки. Мовчки зібрав речі та пішов. Хлопець ще за день до повідомлення виїхав з їхнього спільного будинку. Повдали годинку, дві і взялися думати, що робити далі. — Мій бармаглот із собою ключі забрав. Потрібно ключі змінити… — сказала Женя і додала — слухай, а давай все в будинку поміняємо?
І те, що залишилося від чоловіка твого, і що мій хмир не забрав. Зібрали всі речі, все негідне викинули, інструменти продали, зайве роздали рідним та сусідам. Переставили меблі у квартирі. Часто влаштовували ночівлі, дивилися серіали, лопали солодощі, пили какао. Рахунки почали радувати, витрати на їжу стали в 3-4 рази меншими. Я завела собі собачку: чоловік тварин не любив. Ми це пережили. Розлучилися та розлучилися… Життя триває. Дружині 20 років, все життя попереду, мені 42, теж у світанку сил. Я подала на розлучення, в обмін на машину чоловік відмовився від своєї частки у квартирі. Зустрівшись зі мною, він похвалився своєю новою коханою,
яка, на хвилину, старша за нашу дочку на 3 роки. Я це також пережила. Ну а що? Буває … Час все розставляв по місцях. Я влаштувалась на роботу, Женька познайомилася з гарним хлопцем. Я знайшла хорошого перукаря, почала ходити на фітнес, бос помітив мою запопадливість на роботі, кар’єра пішла в гору. Біда прийшла звідки не чекали. Чоловік повернувся за півроку після розлучення. Двадцятитрирічна леді не оцінила сорокап’ятирічного чоловіка. Звісно, я не впустила його. Женя підтримала мене. Вона цього зрадника і не хоче бачити. Не підтримали мене рідні. Мама та сестра чекають, коли я одумаюся, мовляв, у свої сорок я нікому не потрібна.
Свекруха твердила, що я втрачаю свій шанс, адже колишній чоловік легко знайде мені заміну, і я знову залишуся біля розбитого корита. А чому снів? Так, бо й у розлученні була винна я: не втримала чоловіка. Він же повернувся! Я мала радіти з такого приводу! – Ви ж один одному рідні люди! – кричали всі хором. Я б сперечалася. Колишніх дітей не буває. Колишні чоловіки – випадок, що часто зустрічається. — Ти заплющуєш очі на 20 з лишком років шлюбу? — Запитав колишній чоловік. Загул без розголосу я б якось вибачила. Але повідомити про розлучення СМС… «Ми повинні розлучитися. У мене виникла інша.”. Вже ні… Такого я точно ніколи не пробачу…