Ігор з Ольгою одружені були вже дев’ять років. Ось тільки дітей народити не могли. Вони оббивали пороги мед установ, здавали аналізи і лікувалися. Не допомогло. До знахарок зверталися-безрезультатно. Одного разу подруга Ольги, яка повернулася з туристичної поїздки, розповіла про ікону в монастирі. Якщо до неї доторкнутися, то заваrітнієш напевно. — Казки, — не повірив Ігор. — А ви візьміть, та спробуйте. Подружжя вирішило спробувати. Купили квитки і вирушили в містечко, поруч з монастирем. Там їх підвели до потрібної ікони, Ольга довго стояла перед нею, кілька разів торкалася ікони. Хоча, якщо чесно, вже ні в що не вірила. Минуло півроку.
Одного разу Ольга зайшла у ванну, а через хвилину звідти пролунав її вереск. Ігор кинувся туди. — Що сталося, що верещиш як недорізана, — обійняв він дружину. — Дивись, — відповіла та і показала чоловікові тест на ваrітність з двома смужками. — Збігай в аптеку, принеси ще, — попросила вона чоловіка. Той побіг в аптеку, купив по парі тестів кожного найменування. Всі дали позитивний результат. Щаслива звістка миттю облетіла всю рідню. Раділи не тільки Ігор з Ольгою, а й їхні батьки. Майбутні бабусі і дідусі. Ваrітність у Ольги протікала нормально. Пологи почалися точно в строк, протекли нормально. Матуся народила сина.
Два дні пролежала в пологовому будинку, і ось прийшов час зустрітися хлопчикові з татом, дідусями і бабусями. Коли дитину передали батькові, той подивився на сина, потім сунув його тестю, сів у машину і рвонув з місця. Ніхто не зрозумів, що сталося. Поїхали додому. Свекор став надзвонювати синові, додзвонився, зажадав приїхати додому. Коли Ігор повернувся, вони з батьком усамітнилися на кухні. — Що сталося? — запитав батько. — Він вузькоокий. Азіат, а не європеєць, — відповів Ігор. — Ох дурень, ох дурень, — сказав батько, і дістав фотографію свого батька з гаманця, — це твій дід. На Ігоря дивився його дід-узбек… Добре, що батьки живі, а то ж і тест довелося б робити.